<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
  <title>DSpace Collection:</title>
  <link rel="alternate" href="http://hdl.handle.net/123456789/23067" />
  <subtitle />
  <id>http://hdl.handle.net/123456789/23067</id>
  <updated>2026-05-15T10:00:10Z</updated>
  <dc:date>2026-05-15T10:00:10Z</dc:date>
  <entry>
    <title>Можливості використання законодавчого визначення в минулому повноважень суб’єктів забезпечення національної безпеки України для їх удосконалення в умовах її європейської та євроатлантичної інтеграції</title>
    <link rel="alternate" href="http://hdl.handle.net/123456789/23221" />
    <author>
      <name>Шилін, Микола Олександрович</name>
    </author>
    <author>
      <name>Коник, Тетяна</name>
    </author>
    <id>http://hdl.handle.net/123456789/23221</id>
    <updated>2025-06-17T12:45:41Z</updated>
    <published>2024-01-01T00:00:00Z</published>
    <summary type="text">Title: Можливості використання законодавчого визначення в минулому повноважень суб’єктів забезпечення національної безпеки України для їх удосконалення в умовах її європейської та євроатлантичної інтеграції
Authors: Шилін, Микола Олександрович; Коник, Тетяна
Abstract: У статті проведено порівняльний аналіз сучасного національного законодавства з норматив-но-правовими актами України періоду її становлення і розвитку щодо визначення повноважень суб’єктів забезпечення національної безпеки України. З’ясовано, що в чинних нормативно-правових актах на відміну від прийнятих у 1992–2017 рр. суб’єкти забезпечення національної безпеки України не визначені. Замість них визначено сектор безпеки і оборони України та його складові елементи, а також сфери, у яких вони забезпечують формування і реалізацію державної політики та їхні повноваження. При цьому в приписах чинних нормативно-правових актів спостерігається певна суперечність щодо визначення органів державної влади та органів місцевого самоврядування як елементів сектору безпеки і оборони України, а також віднесення одних і тих самих державних інституцій до різних її складників. Це свідчить про непослідовність законодавця у визначенні структурних елементів сектору безпеки і оборони, виникає сумнів у логічності та обґрунтованості формування їх переліку. Дискусій-ним убачається і визначення в чинному Законі «Про національну безпеку України» повноважень як суб’єкта сектору безпеки і оборони Міністерства внутрішніх справ України. Зокрема, це стосується певного підпорядкування МВС Державної прикордонної служби України і Національної гвардії України та покладання на цей правоохоронний орган функцій забезпечення формування державної політики у сферах, віднесених до компетенції діяльності зазначених державних інституцій. На думку авторів, концентрація (зосередження) в одній державній інституції, у даному разі МВС, значної частки силового блоку держави та розширення її повноважень за певних умов може створити загрозу конституційному ладу. На підставі цього дійшли висновку, що з метою удосконалення чинного законодавства доцільно ДПСУ і Національну гвардію України визначити в Законі України «Про національну безпеку» самостійними суб’єктами державної політики із забезпечення національної безпеки поряд із таким її суб’єктом, як СБ України. Водночас Національну гвардію України підпорядкувати Верховній Раді України і Президенту України, як це було зроблено відповідно до Закону України від 1991 р., для чого внести необхідні зміни, які б могли забезпечити чітке визначення всіх суб’єктів забезпечення національної безпеки України, їхніх повноважень та класифікації.</summary>
    <dc:date>2024-01-01T00:00:00Z</dc:date>
  </entry>
  <entry>
    <title>Основні напрями та перспективи взаємовідносин між Україною та Великобританією</title>
    <link rel="alternate" href="http://hdl.handle.net/123456789/23220" />
    <author>
      <name>Тюріна, Олена Миколаївна</name>
    </author>
    <id>http://hdl.handle.net/123456789/23220</id>
    <updated>2025-06-17T12:37:55Z</updated>
    <published>2024-01-01T00:00:00Z</published>
    <summary type="text">Title: Основні напрями та перспективи взаємовідносин між Україною та Великобританією
Authors: Тюріна, Олена Миколаївна
Abstract: Авторка аналізує основні напрями взаємовідносин між Україною та Великобританією в період 2014–2024 рр., еволюцію розвитку відносин, основні чинники, які впливали на формування цих відносин, перспективи подальшого розвитку, проблеми та виклики, які досі стоять перед британо-українськими відносинами. Запропоновано принципи та методи, які дадуть змогу покращити взаємовідносини в умовах російської агресії проти України, та визначити роль Великобританії у боротьбі України проти російської окупаційної агресії.Робота спрямована на аналіз розвитку та сучасного стану відносин між Україною та Великобританією, дослідження формування та трансформації ролі Великобританії у політичних процесах в Україні, її підтримки в провідних галузях та ролі на сучасному етапі.У рамках статті використовувалися такі загальнонаукові методи дослідження, як аналіз та синтез, історичний метод. Велику увагу приділено компаративному та системному підходам, абстрактно-логічному та діалектичному методам наукового пізнання, а також методу наукової абстракції для формування теоретичних узагальнень, уточнення понятійного апарату, формулювання висновків.Новим етапом у двосторонньому діалозі стали події 2014 р., що показали готовність офіційного уряду Великої Британії надавати підтримку українському народу в його боротьбі проти агресії рф. Початок повномасштабного вторгнення засвідчив консолідовану позицію королівської родини, британського уряду та опозиції, а найголовніше – народу Великої Британії у його бажанні перемоги України. Це бажання простежується в усіх сферах співробітництва з Україною. Політична філософія Великої Британії, полягає у сприйнятті рф як держави, що намагається хвилювати світ, посиливши свій вплив та «ловити рибу в мутній воді». Однак, незважаючи на покращені відносини, усе ще існують деякі розбіжності між двома країнами, особливо у зв’язку з конфліктом на Сході України та анексією Криму росією. Проте Великобританія продовжує підтримувати Україну та виступати за її територіальну цілісність.</summary>
    <dc:date>2024-01-01T00:00:00Z</dc:date>
  </entry>
  <entry>
    <title>Місцеве самоврядування: сутність поняття, специфіка та характерні ознаки</title>
    <link rel="alternate" href="http://hdl.handle.net/123456789/23219" />
    <author>
      <name>Сливчук, Віталій</name>
    </author>
    <id>http://hdl.handle.net/123456789/23219</id>
    <updated>2025-06-17T12:31:51Z</updated>
    <published>2024-01-01T00:00:00Z</published>
    <summary type="text">Title: Місцеве самоврядування: сутність поняття, специфіка та характерні ознаки
Authors: Сливчук, Віталій
Abstract: Статтю присвячено сутності поняття «місцеве самоврядування», його специфіці та характерним ознакам. Проведено аналіз політичного, правового та соціологічного підходів до визначення місцевого самоврядування, виокремлено ключові принципи та ролі цього інституту в розвитку громад та утриманні демократичних стандартів. Окрему увагу приділено таким характерним ознакам місцевого самоврядування, як виборність, локальна автономія, фінансова самостійність та участь громадян у процесах місцевого самоврядування. Стаття сприяє усвідомленню громадянами власних прав та обов’язків у контексті реалізації місцевого самоврядування.</summary>
    <dc:date>2024-01-01T00:00:00Z</dc:date>
  </entry>
  <entry>
    <title>Загальні засади компаративного аналізу націоналізмів України та Європи</title>
    <link rel="alternate" href="http://hdl.handle.net/123456789/23218" />
    <author>
      <name>Сич, Олександр Максимович</name>
    </author>
    <id>http://hdl.handle.net/123456789/23218</id>
    <updated>2025-06-17T12:26:44Z</updated>
    <published>2024-01-01T00:00:00Z</published>
    <summary type="text">Title: Загальні засади компаративного аналізу націоналізмів України та Європи
Authors: Сич, Олександр Максимович
Abstract: У статті для предметного аналізу підстав існування та перспектив трансформації сучасного українського націоналізму запропоновано як методологічну базу використовувати формулу «абеткового парадоксу націоналізму» Г. Морґентау, теорію «боротьби тріади націоналізмів» Р. Брюбейкера та авторську тезу про те, що він в умовах загрози московської агресії для Української національної держави перебуває у процесі трансформації з державницького у державний. Для розуміння джерел нинішньої активізації і впливовості політичних сил правого спрямування у Західній Європі запропоновано використати авторські напрацювання про «ренесанс націоналізму», а його переважно промосковську спрямованість аналізувати крізь призму комплексу світоглядних, політичних та економічних причин.</summary>
    <dc:date>2024-01-01T00:00:00Z</dc:date>
  </entry>
</feed>

